Духмяний вечір біля ставу
Хмаринок легких череда
Над лісом сонячна заграва
Спокійно хлюпотить вода
Пливе над соснами лелека
Крилом торкаючи гілля
Комусь із далека-далека
Несе до хати немовля
Ми всі чекаємо на щастя-
Хто рік, хто два — чекають всі
Чекають щастя, як багаття
З вогнем небесної краси,
Що всіх довкола обігріє,
Здійме в душі і в серці вир
Із почуттів, народить мрії
Старі і надгерні, як мир
x x x
Вінок цибулі на порозі
Осіннім сонечком горить
Від радості ковтаю сльози
І шепочу — Спинися, мить!
З віночком поряд-банка меду
Калини віник і часник
А до тинку із очерету
Пакунок товстенький приник
А що в пакунку? Звісно! — Сало!
В мішку картопля і буряк
А щоб того було не мало
Іще в торбинці добрий мак….
Ах, тьотю Дунечко-сусідка!
І чоловік її Василь!
У них завжди навстіж калитка
І на столі і хліб і сіль!
Сусіди милії і добрі
Все літо не складали рук
Не шкодували сил і добрив
Тягали сіно з дальніх лук
І ось тепер людей лікують
Плодами щедрої землі.
Дарують, та і не жалкують
Аби здорові були ми
Не треба ні шприців, ні ліків,
Не треба диво-таміфлю,
Бо маю я таких сусідів
І землю рідную люблю!
По снігу босими ногами
Пройду, як влітку по траві
Хай не лякають лікарями
Свинячим грипом в голові!
Візьму з морозу я під чарку
Кусок сальця,цибулю, хрін
Це наша, українська марка
-Рецепт здоровія без змін!
В Ічнянській сотні козаками
Давно провірений рецепт:
Часник, цибуля з галушками,
Калина, чарочка і мед
х х х
Ой, синочку, синку !
Вернись в Україну
Бо я вже стара і слаба
Там — за океаном
Мабуть , бездоганно,
Живуть люди, горя нема ?
В селі праздні хати
Живе небагато
Бабів, та ще пара дідів
Вродила картопля
Та вивезти з поля
Не можу, бо тяжко мені.
Мені гірко, синку,
Бо маю родину
Та діти не кличуть мене
К тобі не поїду —
Не кину же діда
Та й смерть все одно — дожене.
Спасибі за гроші
Ти завжди хорошим
І чемним до мене бував
Згадаю про тебе —
Робив все як треба
І зла на людей не тримав
Померла Горпина,
Що має три сина
На похоронах не були
Прислали машину
Із квітами , синку,
Та з Києва гроші прийшли.
Старих забувають
Трапляється, лають
За те, що в діла молодих
Сують свого носа…
Ну що ще?.. Та, досить
Від справ одривати твоїх.
Прошу тебе, синку,
Знайди хоч хвилинку —
Мені на мобілку дзвони,
Бо так нам самотньо
Сповзати в безодню
Щоб згодом завмерти на дні….
Ой, синочку, синку!
Вернись в Україну!!!….
х х х
У Василя корову вкрали
Вночі тихенько підійшли,
Ганчір»ям ноги замотали
І нишком з двору повели.
Іде корова і гадає —
Куди її тепер ведуть?
Чи буде сіно там? — не знає
Нічна чи довга буде путь?
В селі всі сплять
Вогні жервіють
На недалекому горбі
Десь за ставком собаки виють
Ворони всілись на вербі…
Аж раптом: — Стій!
— Куди зібрались?
Сержат погладив кобуру
А злодії? — Перелякались !
Тремтять, як тріска на вітру!
…-Сідайте зручно, вам тут довго
Прийдеться, думаю, сидіть !
-Ой ! Відпустіть нас, ради Бога !
— Нарешті ! Справедності мить !
Гурра! Корову повернули
Міліціянти — Слава їм!
Тости лунали, гості були
Веселі, як і хазяї
Гуляли довго. Заспівали
Із п»ядесят гучних пісень
О третій десь, позасинали…
О сьомій ранку — гість — дільничний
Присів на ганку, закурив
Руками затулив обличчя
І , зтиха так, заговорив:
Я вчора мав одну лиш справу
-Тепер я маю їх аж п»ять-
Побилися, стовпа зламали
Дмитро з Сашком
В калюжі сплять,
Іще сусіду на паркані
Намалювали бог зна що
Ві що? Із глузду поз»їзджали?
Що то на вас на всіх нашло?
Мені ви що пообіцяли?
-Що будете зі мной дружить
Що то було? Що з вами стало?!
Хіба так можна, хлопці, пить ?!!!
Оставить комментарий